Популярне


Strict Standards: Non-static method BaseHelper::_cleanText() should not be called statically in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper.php on line 153

Strict Standards: Non-static method BaseHelper::_cleanText() should not be called statically in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper.php on line 153

Strict Standards: Non-static method BaseHelper::_cleanText() should not be called statically in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper.php on line 153

Strict Standards: Non-static method BaseHelper::_cleanText() should not be called statically in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper.php on line 153

Strict Standards: Non-static method BaseHelper::_cleanText() should not be called statically in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper.php on line 153

Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper_base.php on line 237
      27 грудня члени гуртка (керівник Бурлака В.А.)зустрілися з курсантом ІІ ...

Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper_base.php on line 237
                                                                        План ...

Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper_base.php on line 237
      17 березня 2016 року розпочала свою роботу Сьома Міжнародна виставка ...

Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper_base.php on line 237
      Зональні змагання з міні-футболу на звання "Найспортивніше село" ...

Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_sj_basic_news/core/helper_base.php on line 237
     1 квітня у Городищенському Палаці культури зібрались обдаровані діти на ІІ ...

Випадкове фото

SDC11507.JPG

Захист прав дитини

Річниця Перемоги у Другій світовій війні

                     КРАВЧЕНКО СЕМЕН ТРОХИМОВИЧ

     Семен Трохимович ніколи не шукав у житті легких доріг.  Мав свій погляд на життя, який ніколи не приховував, свою позицію, яку не боявся відстоювати.

     При розмові він згадує:       «Народився  я 25   липня 1925 року в с. Млієві, в працелюбній сім’ї, де усі звикли трудитися, як це й годиться, у сім'ї  хліборобів.  Всім членам родини приходилось важко працювати, але це не врятувало нас від трагедії під час голодомору  1933 року . Помер один з братів.

     Проминули роки дитинства, яке не назвеш ані безхмарним, ані безтурботним, бо були то часи важкі в долі українських селян, що пережили і масову колективізацію і масові репресії.

     Закінчивши семирічку,  я поступив до Шевченківського ФЗУ, де мене і застала війна».

     Не роздумуючись, добровольцем  Семен Трохимович пішов на фронт.  Проходив військову службу з 1 грудня 1941 року у Прибалтійському військовому окрузі в інженерно-саперних та стрілецьких військах.  Брав участь у обороні Ленінграду до його визволення у 1944 році,  переживаючи там три роки ворожої блокади. Командував стрілецькою ротою у званні «лейтенант».  Під час звільнення Кенігсбергу був поранений. День Перемоги зустрів у госпіталі.  За цей час молодий командир був двічі поранений, дістав також і контузію.  Після поранення з нагородами повернувся Семен Трохимович у рідне село.   Плине час, все далі відносить нас від тих трагічних подій 1941-1945 років, що, незважаючи на час залишаються незабутніми. Незабутніми і для Семена Трохимовича, який волею долі став учасником Великої Вітчизняної війни.    За проявлений героїзм та мужність в роки війни  Семен Трохимович має нагороди :  кавалер двох орденів Вітчизняної війни І та ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступенів, п’яти медалей: “За відвагу”, “За розгром німецьких військ 1941-45рр.”, “За оборону Ленінграда”, медалі Жукова.

     При зустрічі з дітьми, однополчанами, жителями села не втомляється переповідати розповіді про буремні часи сивочолий ветеран, під час яких на очах завжди виступають сльози, як у розповідача так і в слухачів.

     У післявоєнні роки вніс особистий внесок  у розбудову країни:  працював у Городищенському районному військоматі, був звільнений в запас у 1947 році, створював Городищенське фабрично-заводське училище. Закінчив  ФЗУ і, пропрацювавши рік у с. Набокові, повернувся до с. Млієва, де на території садінституту з 1946 року починала діяти школа. У 1947 році цей навчальний заклад перевели  у центр села.  Саме з цього часу до 1988 року Семен Трохимович працює на одному місці, спочатку як учитель фізкультури, а потім викладає початкову військову підготовку. Працюючи здобував освіту в Дніпропетровському технікумі фізкультури та згодом в Черкаському педагогічному інституті.

     З 195І року по 1986 рік поруч з Кравченком С.Т. працювала учителем початкових класів його дружина - Любов Карпівна, з якою у мирі та злагоді прожили 64 роки. Обоє вони мають нагрудні знаки "Ветеран праці".

Знаємо його талановиту  й неординарну особистість як учителя.  Він міг зацікавити своїми предметами, показати їх важливість та користь у житті вихованців.

     Тому сьогодні ми йому віддаємо особливу  шану. Його праця подібна праці хлібороба – із зерен добра, щирості, справедливості виростив педагог душі багатьох.

     Працелюбність, наполегливість та відданість улюбленій справі, дозволили здобути щире визнання колег, учнів та їх батьків. Діти до нього тяглися душею. Вимогливість у нього  проявлялась разом  з батьківською добротою. Учні розуміли, що окрім фізичної сили І досконалості,  вони мають  бути порядними, вміти володіти собою, мати почуття гумору,- як їх учитель.

Хочеться розповісти про Семена Трохимовича як про турботливого батька та дідуся. Разом з дружиною вони виховали трьох дітей, яким дали вищу освіту. У сім'ї Кравченків троє гарних дітей – Борис, Валентина, Людмила, які подарували своїм батькам квіти життя – онуків : Лілю, Віту, Іру, Юлю, Стаса, а ті правнуків : Дашу, Дениса, Матвія, Тимофія, Настю, Єгора.  Дочка, Мухаматова Валентина Семенівна, як і батьки обрала професію вчителя. Працює в рідній школі вже  42 роки. Сімейну династію продовжує внучка, Гасай Лілія Рівалівна, яка після закінчення Черкаського державного університету працює вчителем математики і фізики у 12 Черкаській школі, має звання «старший учитель» та Кравченко Ірина Борисівна, яка працює вчителем іноземної мови  в  Черкаській гімназії № 31, має  вищу кваліфікаційну категорію.         .

Члени великої родини пишаються батьком, дідусем. Сірі ласкаві очі Семена Трохимовича випромінюють  щирість і любов.  У родинному колі   завжди тепло і затишно. Люблять приходити в гості до товариша його друзі – бджолярі, які запозичують досвід догляду за бджолами.  За дружнім столом збиралися друзі-однополчани, деяких, на сьогодні, на жаль, не має в живих :  Бондаренко Ф.М., Дерев'янко М.С., Погорнюк В.Я., Круподеря А.Н., Вовк М.С., Заєць С.С., Крижанівський П.М., Сенецький І.П., Борисова Т.С., колишня начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації.    Гостинно зустрічає господар Ферінського В.Й., Гладкого І.Ф., Гладкого В.С., Середу О.Д., Вакуленка І.Д., голову ради ветеранів Черниша В.М. та колишнього голову ради ветеранів Шевченка М.Я., голову сільської ради Вакуленко О.Д., Ковелу С.В., депутата районної ради та членів педагогічного колективу. З трепетом у серці  любить слухати , затамувавши подих, виконання улюбленої пісні «Огонек» Ольгою Жулею  та Миколою Краснюком.

         А коли на подвір'ї ветерана з'являються діти, чути галас, сміх і доброзичливе та ніжне слово господаря, який пригощає їх ласощами, чаєм і дає мудрі поради та настанови, щодо їх майбутнього.

Багато чого можна розповідати про те, як жив і працював цей досвідчений вчитель.  Тяжка, але вдячна його праця варта  увіковічення.

 

ФЕРІНСЬКИЙ  В'ЯЧЕСЛАВ  ЙОСИПОВИЧ

 

         Серед тисяч героїв Великої Вітчизняної війни почесне місце посідає Ферінський  Вячеслав  Йосипович.   Якщо людину пам’ятають не лише рідні, а й інші люди, наприклад, односельці, друзі, однополчани, колеги, діти ,то можна зробити висновок, що життєва дорога залишила слід в багатьох серцях.

Ферінський  Вячеслав  Йосипович народився 25 липня 1925 року в Хмельницькій області.  Під час війни служив у сухопутних військах в Румунії, Угорщині, Австрії, Чехословаччині. 

Коли після війни 27 армія, в якій служив В'ячеслав Йосипович із Австрії повернулась у Вінницю і була розформована, боєць пішов служити на флот, де прослужив 4,5 роки.

 У 1944 році був поранений на острові Балатон. На цьому військова справа не закінчилась.  Вирішив піти навчатися у школу старшинського складу морського флоту. Коли отримав відпустку приїхав до товариша-однополчанина, де і познайомився з майбутньою дружиною. Одружився у 1946 році. Ніна  Ферінська чекала його 4,5 роки із служби на Чорноморфлоті і навчалася в Черкаському педагогічному інституті, після закінчення якого влаштувалася   працювати у Мліївську школу. 

21 вересня 1949 року закінчив школу старшинського складу морського флоту, але за станом здоров'я був демобілізований.       

В 1949 році після демобілізації, став на облік у Городищенському військоматі і був направлений «воєнруком» у Мліївську середню школу, де працював до 1952 року.   В 1952 році за доносом за антирадянську пропаганду був заарештований і засуджений на 25 років.  Після смерті Сталіна звернувся у правоохоронні органи і коли був початок демократичних відносин  Ферінського В.Й. звільнили і зняли судимість. Після повернення до дружини в с. Старосілля ( звідки вона була родом) виїхав у Красноярський край, де посупив в педагогічний інститут, після закінчення факультету іноземної мови  в 1964 році працював вчителем,  пізніше директором  Стрілковської середньої школи в Красноярському краї.

В 1974 році був призначений завідуючим районного відділу освіти, пізніше працював на посаді директора Новомакликовської середньої школи № 22.

В 1977 році за вислугою років вийшов на пенсію, закінчив аспірантуру в Московській академії педагогічних наук СРСР, був позаштатним членом-кореспондентом АПН, депутатом Лісосибірської міської ради ( м. Лісосибірськ). Має звання відмінник народної освіти, закінчив  вищу політичну освіту.

         Має орден Вітчизняної війни, орден за мужність та багато інших нагород. На даний час являється інвалідом війни І групи. На Черкащині проживає після закінчення війни.

         І в майбутньому  сини Володимир та Олександр, які проживають за рубежем, можуть пишатися таким корінням, адже життя прожито недаремно:  захист Вітчизни, добросовісна праця в повоєнні роки залишаться в їх пам'яті.

         Ідуть роки.   Миті життя озиваються у свідомості В'ячеслава Йосиповича, тривожать уяву, змушують замислюватися і пам’ятати  нам тих, хто подарував  мирне небо, ласкаве сонце, хто ціною свого життя подарував  світ.

         Ферінський В.Й.- шанована людина.  У цей нелегкий час життя України  вся його родина гуртується навколо всенародної мети – жити в мирі, гармонії та злагоді.   Про це він говорить при зустрічі з учнями навчального закладу, друзями та односельцями. А сини, ніби птахи, розпластавши крила, прилетіли до батька на ювілей, завітали до нього і друзі-однодумці, щоб згадати про прожиті літа, накреслити плани на майбутнє.

         Переконана, що життя і діяльність таких людей як Кравченка Семена Трохимовича та Ферінського В'ячеслава Йосиповича є справжнім прикладом безмежної любові до рідної землі.  Нинішньому підростаючому поколінню навіть важко усвідомити велич цих Людей.  Їх життя – це своя історія.  А інакше і бути не могло.

Життєвий шлях пройшли ви гідно,

Добро по краплі роздавали всім.

Хочеться його зібрати сьогодні плідно

Й сторицею повернути у ваш дім.

Звертаюсь до вас з єдиним проханням,

Яке є відголоском останніх років :

Не збирайтесь, наші наставники, в останній похід,

А продовжуйте жити і вічно живіть, живіть, живіть.

                                    Члени студії «Творча майстерня» 

 

 


Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_scrolltop/tmpl/default.php on line 10

Notice: Undefined variable: js in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_scrolltop/tmpl/default.php on line 18

Notice: Undefined variable: js_scroll in /home/mliiv371/public_html/modules/mod_scrolltop/tmpl/default.php on line 19